Притча о талантах...
Это притча не о свойствах человека как особой предрасположенности к какой-либо деятельности. В глазах мира человек должен развивать свои сильные стороны, свои способности на благо человечества. Мир говорит, что эти способности просто от Бога, но в понимании мира, а не в Его воле что с ними делать. Вот так мир думает по своей мудрости, что вот человек тебе таланты, ты их и развивай, как будто бы всё дальше в руках человека и от него зависит/исходит развитие этих способностей.
Но оставим этот мир его мудрости, самомнение которой поднялось так высоко, что даже этой мудрости уже не видно.
В этой притче Бог рассказывает о Себе в лице купцов. А если не так, то от кого зависит прибыль этих купцов? Найми караван, пройди пустыню, обойди разбойников или отбей их атаку, возмести убытки в дороге, и без интернета и бизнес-изданий просчитай конъюнктуру рынка... Если Бог не строит, то зря строители старались и если Бог не сторожит, то напрасно стража несла караул. Но у строителей и стражи задачи куда проще и более прогнозировано чем у купцов. Поэтому, если Бог не умножает им, то напрасны все их труды, и ждёт их убыток. В таком предпринимательстве нужно веры много, но самонадеянных Бог понизит, а тех, кто на Него уповал, кто доверял Ему - благословит в трудах их.
Давайте всё же смотреть на таланты, в главном контексте Евангелия - Царствие Божие приблизилось. "Талантов в понимании мира" не существует. Имя человека (см. о имени) т.е. сам человек уже есть сплошной особенностью, талантом. Всю ту свою часть, что человек унёс собою (притча о блудном сыне) и тратит попусту, стараясь же уберечь теряет. "Кто душу свою бережет - тот её погубит". И наоборот, инвестируя её доверием/упованием на Бога Богу, человек доверяет всего себя Самому Надёжному Управляющему Активами, Монополисту.
На процент имеет в себе рост Царствия Божьего, а видя прирост отдаёт ещё больше, чтобы в скором времени и это умножилось. ...и всё сердце человека с Сокровищем своим, что никакими конкурентами, стихиями или злодеями не отнимется. Человек очищает сердце от забот о своей доле, чтобы владеть как старший сын всем чем владеет Отец, что разделяет свою радость со всеми кто вернулся.
Если мы развиваем способности, как долг перед миром, не вслушиваясь доверием в волю Бога, то инвестируем в этот мир и пожнём, в лучшем случае, его тленную славу и утешим своё тщеславие, что уведёт нас в даль от Истинного Пути.
Доверие Богу,
Царствие Божие
Придет Царствие Божие не приметным образом, и не скажут: вот, оно здесь, или: вот, там. Ибо вот, Царствие Божие внутрь вас есть. e-mail автора:dvrbg@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2606 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
